ЧИ ОЗНАЧАТИМУТЬ ЗМІНИ В ГОЛОВНОМУ КАБІНЕТІ РАТУШІ, ЩО ЗМІНЮВАТИМЕТЬСЯ ВСЕ МІСТО?

Міський голова Ігор Слюзар про освіту, медицину, будівельні кооперативи і, звичайно ж, про вибори, на які дехто з коломиян не покладає особливих надій, а дехто вірить, що місто отримає «друге дихання».

— Своє перше й основне запитання, пане Слюзар, я хотів би поставити гранично просто: навіщо вам знову вступати в цю річку? Адже практично жоден з ваших попередників не сидів у кабінеті голови двічі поспіль, правда, не всі й  прагнули знову балотуватися після відбуття свого терміну. На вашу адресу часом можна прочитати таку нищівну критику, що треба, мабуть, мати залізний характер, щоб не похитнутись і не відійти вбік, поблажливо спостерігаючи за всіма цими передвиборними штучками.

— Можливо, я так і зробив би, нехай би ще хтось скуштував цього хліба. Але є одна обставина, яка змушує мене пропонувати коломиянам свою кандидатуру на повторний період. Це розпочаті нами реформи в трьох дуже важливих галузях – комунальній, освітянській і медичній. На комунальну реформу маємо один рік, не більше. Зміни тут намічаються суттєві, капітальні ремонти виконуватимуть уже тільки комунальні підприємства, що дозволить звести корупційну складову до мінімуму. Готуємося також знімати комунальні будівлі з балансу міста й передавати їх у приватну власність. Таких будівель набереться в Коломиї під 600. Ми вкладали в них значні суми, до двох мільйонів гривень. Від 1 січня на цьому можна буде поставити крапку, оскільки місто вже не матиме права спрямовувати на них капіталовкладення. Мешканцям  комунальних будівель доведеться або створювати товариства співвласників, або запроваджувати там тимчасові адміністрації.

— Ви згадали й багатостраждальну нашу освіту. Багатостраждальну, тому що турбота про утримання шкіл поволі лягла на плечі батьків. Як невтішно тепер жартують, вхід на батьківські збори безоплатний, а вихід – 200 гривень. Доки це все триватиме?

—     Будемо сподіватися, що недовго. Хоча нового закону про середню освіту ще немає, проте реформи в цій галузі ми вже почали, і то обнадійливі. Від 1 вересня управління освіти контролює тільки навчальний процес, у господарську діяльність шкіл не втручається, це справа їхніх керівників. Наскільки можу судити, директори, ставши безпосередніми розпорядниками коштів, зробили за невеликий проміжок часу більше, ніж ми могли робити звідси, з ратуші. Гроші з бюджету йдуть відтепер напряму школі, це для нас суттєва економія. Бачимо, що вимальовуються вже дві міські школи, які розпоряджатимуться значною сумою, 500.000 гривень. Недалекий час, коли між навчальними закладами розпочнеться справжня конкуренція, підігріта економічними чинниками. І батьки намагатимуться віддавати дитину в ту школу, яка краще вміє розпоряджатися коштами, робитиме й вихід зі зборів не таким обтяжливим для кишені.

— Просто райдужна картина…

— Хочете гірких піґулок? Здається, вони теж будуть закладені в новому законі, зокрема стосовно кількості учнів у класі. Кількість начебто мають різко обмежити до 20 учнів. А в нашому місті в середньому навчається в класі 26 учнів. Отже, класів потрібно буде більше, ніж поки що маємо. Та й з поділом загальної освіти на три рівні – початкову, середню і професійну – доведеться поміркувати стосовно третього рівня. Думаю, наш порятунок міг би тут бути в коледжах і ліцеях, які забиратимуть цей контингент до себе. 

— Залишилося запустити реформу в дитсадки…

—Дійде вона й сюди, і то невдовзі, від 1 січня. Якість дитячого харчування в них, не секрет, поганенька, тому від тендерів з нового року відмовимося, тільки прямі закупівлі продуктів міськими постачальниками. Це й здешевить харчування, оскільки тендери не передбачають щотижневої зміни цін.

—З освітніми закладами більш-менш розібралися. Однак у нас є галузь, на яку не нарікає хіба абсолютно здорова людина. А де ви бачите тепер таких, абсолютно здорових?

—Так, з медициною трохи складніше, якщо навіть грузинський міністр-реформатор проситься у відставку. З первинною ланкою ще жодних проблем, вона передбачає організацію амбулаторій і добре фінансується. Ми розпочали створення цієї ланки ще торік, маємо вже дві амбулаторії у великих мікрорайонах, наступного року створимо ще дві – на Гетьмана Мазепи і Леонтовича, щоб ці заклади були якомога ближчі до людей. У планах також створення амбулаторій на Карпатській, Бандери. Проте фінансування вторинної ланки десь на рівні 60 відсотків, із зарплатнею там складно, у середовищі медиків виникають конфлікти. Ми й у міністерство з цього приводу зверталися, просили розділити фінансування, щоб працівників вторинної ланки фінансував обласний бюджет. Система нарахування коштів на медичне обслуговування, як на мене, явно потребує вдосконалення. Наразі для нас головне зберегти фахівців, матеріальну базу. А якщо ідея з об’єднанням районів залишиться в силі, центральна райлікарня матиме шанси стати госпітальним округом, отож і мережа медзакладів розшириться. 

—Наскільки можна зрозуміти, комунальне господарство, освіта і медицина – це ті базові речі, суттєве реформування яких дозволить нам, мешканцям міста, упевненіше йти в ногу з часом. Цими базовими речами ваша мотивація повторно балотуватися вичерпується?

—Є ще міжнародні проєкти, які ми вже розпочали впроваджувати в життя і які приносять місту очевидну вигоду. Наші дівчата з відділу економіки буквально сидять на сайтах Євросоюзу, щоб не проґавити можливості вийти на якийсь корисний для Коломиї грант.

—Можете перелічити бодай найважливіші з цих проєктів?

—По-перше, це кредит Світового банку на суму 70 мільйонів гривень. Завдяки йому плануємо реконструювати водозабірні споруди, тобто поміняти 25 кілометрів водогону, налагодити доочистку води від мутності. По-друге, завдяки нідерландській фірмі НЕФКО встановимо в місті ЛЕДсвітильники (світлодіодні), таким чином практично всі міські вулиці до кінця наступного року будуть освітлені. По- третє, набагато кращого вигляду наберуть наші здебільшого розбиті дороги. Зокрема, використавши кошти як регіонального бюджету розвитку, так і місцевого бюджету, матимемо можливість упродовж двох наступних років оновити велику об’їзну дорогу – Старицького, Атаманюка…

—А тепер таке запитання: що заважатиме новому міському голові успішно продовжити розпочате вами?

—Те, що виконавець усього запланованого – Слюзар, а не Іванюк чи Стельмащук. Якщо коломияни вирішать 25 жовтня, що містові потрібен новий голова, йому доведеться розпочинати все з нуля. Сподіваюся, у виборців вистачить терпіння добре проаналізувати сказане хоча б до цього місця.

—А коломийські дівчата сподіваються на те, що в місті знову з’являться військові люди. Я про новостворену гірсько-піхотну бригаду, яка дислокуватиметься в Коломиї. Ратуша напевно ж візьме її під опіку, це святий обов’язок.

—Щойно перед вашим приходом у мене побував заступник командира бригади, вирішували дещо з їхнім розміщенням на Моцарта. Там, на території колишньої військової частини, потрібен серйозний ремонт, адже до нового року штаб має переїхати на Моцарта, а ще ні водопостачання, ні електрики, ні тепла. Щастя, що допомагають волонтери. Як розповів відвідувач, і сьогодні один з підприємців привіз їм десять тонн цементу, навіть не назвавши свого прізвища. Відрадно, що є в нас свідомі, патріотичні  люди, цю волонтерську хвилю варто всіляко підтримувати й зміцнювати. Тим паче що допомагають нам облаштовувати територію військової частини будівельники з Івано-Франківська, Калуша. Не знаю, як там з дівчатами, а містові від дислокації бригади буде безпосередня користь, оскільки це зарплатня, отож податки в місцевий бюджет. 

—Не можу не розпитати вас, пане Слюзар, як реагуєте на звинувачення в привласненні коштів членів будівельних кооперативів.

—Моя вина тут хіба в тому, що мене обрали 2010-ого міським головою. Запевняю, що всі кошти членів кооперативів ідуть на будівництво, з цього приводу було чимало перевірок і жодна не виявила якихось зловживань. Підозрюю, що це просто недобросовісна конкуренція як підприємницького, так і політичного характеру. Вона тягнеться вже кілька років, конкуренти розпускають чутки, начебто хтось украв гроші, щоб люди перестали фінансувати будівництво. Якщо розібратися по суті, я й впливу не можу мати на хід будівництва, оскільки є лише засновником кооперативу, а не директором. У двох будинках, які залишилося здати в експлуатацію, є нові керівники, там потрібно закінчити фасади й упорядкувати територію.

—Припустимо, що ви виграєте вибори і знову стаєте міським головою. Залишите цю ж команду чи підберете іншу?

 

—Вигравши п’ять років тому вибори, я не привів у ратушу свою команду. «Батьківщина», наприклад, мала в  раді найбільше місць і запропонувала свого секретаря. Зі мною від Української Народної партії був лише покійний Михайло Білоус, якому я досі не можу знайти гідної заміни. Мою нинішню команду сформували депутати, вони й сформують наступну, після 25 жовтня. Формат політичних сил там уже буде зовсім інший, їм потрібно буде створювати більшість, яка брала б з головою спільну відповідальність за стан справ у місті. А поки що, коли чую голосні запевнення типу «іде сильна молода команда», хочеться хіба посміхнутися. Як ти проведеш її в ратушу? Чи буде на те воля міської ради? Чи зумієш працювати в коаліції?..

Інтерв’ю взяв Микола Гребенюк