Чи маєте Ви прогнози відносно результатів виборів за партійним списком?
– Маємо великий прогрес, порівняно з минулими парламентськими виборами. Зараз у списку партій більшість проєвропейських демократичних сил. Регіонали роблять спроби пролізти у Верховну Раду, але це їм не вийде. Принаймні західна, центральна і південна Україна не допустять цього. Рани свіжі, ніхто не збирається пробачати тих, хто розстрілював Майдан, і тих, хто були разом в команді зрадників і злодюг Януковича, фактично путінського режиму. Кілька партій, які утворили регіонали і політики перебіжчики проросійського спрямування не матимуть підтримки серед населення. Відносно інших партій скажу, що кожна політична сила повинна бути підкріплена людьми, які її представляють і мають налагодити нормальний діалог з народом. Відкритих списків нема, тому пересічний виборець бачить тільки перших 5 кандидатів. Проте, завдяки журналістам, в інтернеті можна знайти цю інформацію.
– Як Ви оцінюєте власні шанси на перемогу по мажоритарному списку від 88 округу?
– Ці вибори справді складні. Від округу йде 18 кандидатів. Більшість з них представляють демократичні сили і позиціонують себе як проєвропейські політики. А тому картина по виборах змінюється кожного дня, в залежності від того, чи достукався кандидат до виборців на особистих зустрічах. Наразі, за соціологічними опитуваннями, мій рейтинг постійно зростає. Для мене це не перші вибори, а тому я готовий до будь-якого результату. Хто б не переміг, ми маємо розуміти, що тільки жорсткий контроль та активна громадська позиція кожного виборця гарантують виконання обіцянок депутатів Верховної Ради.
– Чи була чесною передвиборча кампанія кандидатів-мажоритарників у нас на окрузі?
– На початках – так. Інша справа, що ближче до виборів починається чорний піар, брудні технології та брехливі закиди. Дехто з кандидатів у депутати грає на проблемах нашого краю, викидаючи в ефір неправду. Я би міг списати це на некомпетентність, але, як кажуть, незнання не позбавляє від відповідальності. Піднялось питання тарифів на воду, але коломияни, які приходили на особисті прийоми знають, що я підтримую їхнє незадоволення таким стрімким зростанням цін, тому готовий разом із ними боротися, щоб Київ вдруге переглянув питання тарифікації. Калуш платить ще вищу ціну, ніж Коломия. Але в умовах тотального подорожчання продуктів харчування, палива, комунальних послуг кожна копійка дорога. Ціна на воду справді зависока. З 1 липня цього року держбюджет перестав дотувати оплату комунальних послуг на воду і водовідведення. Причиною тому є фінансова криза в країні. Отож, деякі кандидати підбурюють людей, ставлячи мене в опозицію до коломиян, скидаючи підвищення тарифів на міську раду і конкретно на Коломияводоканал. Хоча я більш ніж впевнений, що ці кандидати добре знають, що ціну встановлює Київ, а саме – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Час усе розставить
на свої місця, зрештою, коломияни – люди соціально активні та освічені, тому зроблять правильні висновки.
– Ви згадали про брудні технології. Чи були які-небудь провокації відносно Вас як кандидата у народні депутати?
– Так! До прикладу, 10 жовтня невідомі розклеїли на вулицях агітаційні плакати з моїм
зображенням та іменем на фоні партійної символіки політичного блоку, до якого я не належу. Я іду як самовисуванець, хоча вже більше 13 років є членом Української Народної Партії (колись Український Народний Рух). І справа навіть не в тому, чи підтримую я політику того політичного блоку, а в тому, що це була спроба дезорієнтувати коломиян. Коли рейтинг кандидата падає, він вдається на різні підлі витівки. Це доволі розповсюджене явище в українській політиці. На жаль…
– Не дивлячись на фінансову кризу війну на сході, більшість кандидатів витрачали сотні тисяч гривень на бігборди, сітілайти, радіо та телеефіри. Та найдивніше те, що саме ці кандидати в депутати позиціонують себе доброчинцями для армії та свідомими українцями. Що Ви про це думаєте?
– Справа в тому, що технологи передвиборчих кампаній досить часто використовують цей метод. Міста, села і сполучні шляхи просто кишать агітками. Виборця засипають плакатами, бігбордами, сітілайтами, по радіо – одне-два імені кандидата крутиться по 20 разів на день. Враження складається таке, наче нас хочуть зазомбувати, а не інформувати.Погоджусь з Вами, що в умовах війни воно виглядає справді дико. Саме тому я у своїй кампанії використав тільки 2 бігборда у Городенці, бо там мене справді не знають. Агітаційні плакати замовляв якнайдешевші й невеликими тиражами. Промоція на телебаченні та радіо теж зведена до мінімуму. Кожен біг-борд – це як мінімум два бронежилета для військових, кожен сітілайт – комплект зимової форми. То для чого викидати гроші на звичайнісінький піар? Така моя точка зору…
– Які питання найчастіше ставили мешканці нашого округу на особистих зустрічах?
– Всіх турбує майбутнє. Люди бояться зими без газу, бояться війни, всіх турбують адміністративні та господарські питання. Кожен по-своєму переживає ці переломні для країни часи. З конкретних питань найчастіше цікавляться принципами адміністративної реформи та способами вирішення господарських питань.
У Коломийському районі треба допомогти сільському господарству, аграрній сфері. Багато питань щодо оформлення документації на землю чи підприємницької діяльності. Питання доріг турбує кожного українця. За утримання і ремонт доріг платить кожен водій, коли купляє паливо на автозаправці. Але з тих коштів менше 10% передають на місця ремонту доріг. Я стою на тому, щоб не менше 50% тих коштів передавалися місцевим радам, а решта використовувалась для ремонту доріг загального значення.
У Городенківському районі й у самому місті дороги – це справді велика проблема. Коломия попри піврічні застої грошей у казначействі таки спромоглася зробити капітальні дороги на 13 вулицях, у гіршому випадку за нестачі коштів ми проводили ямковий ремонт. А на Городенківщині – просто жах. А чого хотіти від облавтодора? Обіцяного не тільки довго чекають, та ще й якість підводить. Гарантій на автошляхи облавтодор не дає, а гроші пішли з державного бюджету, фактично – гроші кожного з нас, наші податки. Зарплати працівникам затримують на 4 місяці, матеріали відсутні. Одні борги… Ми знову стикаємося з коренем більшості господарських проблем в Україні – централізованою владою. Тому я настоюю на тому, що треба провести адміністративну реформу, віддати керівництво і фінансування комунальних підприємств на місця.
– Адміністративна реформа і децентралізація влади – один з ключових пунктів Вашої передвиборчої програми. Розтлумачте для читачів «Віку», чому вона потрібна і як мала би відбуватися.
– Повноваження з ряду питань мають бути передані сільським і міським радам. Бо це – європейський варіант перетворення в країні. Таке реформування відбулося у всіх країнах-членах Євросоюзу. І ми бачимо, наскільки дієвим є такий метод адміністративного реформування. Медицина, школи, садочки, заклади культури, правоохоронні органи, які забезпечують громадський порядок, мають керуватися сільськими, селищними і міськими радами. Землі за межами населених пунктів треба передати місцевим радам. Держава має керувати тільки національними парками, бо це є національне надбання держави. Щоб забезпечити якісне функціонування місцевих рад, до 70% коштів місцевого бюджету повинні залишатися на місцях. Адже зараз міські, сільські та селищні ради перераховують всі кошти на Київ (у Держказначейство), 70% лишається у держбюджеті, 30% повертається на місця, і те – із запізненнями та проблемами. Децентралізація влади – це найефективніший метод боротьби з корупцією. Бо громаді міста чи села легше проконтролювати якість виконаних робіт і кошти, витрачені на це.
– Чим ці вибори визначальні?
– Ми сьогодні змінюємо країну і змінюємося самі. Та, на жаль, 41% населення не визначились, за кого голосувати і чи йти на вибори взагалі. А все через те, що влада не виправдовує поки що сподівань народу. Майдан дав усім нам надію на те, що ми зможемо впливати на ситуацію в країні. Так, від кожного з нас сьогодні залежить дуже багато: зробити правильний вибір, не втрачати контроль над ситуацією в державі, змінювати своє ставлення до себе та оточуючих, відповідати за себе і долучатися до громадської роботи. Те, що більшість українського народу визнала, що байдужим бути не можна – вже досягнення. Зараз головне – не сходити з дистанції. Фактично кожен із нас зараз має стати громадським активістом і допомагати у розбудові країни.
Немає коментарів:
Дописати коментар