четвер, 9 жовтня 2014 р.

Ігор Слюзар: Членство в НАТО – оптимальний варіант для України

– Ситуація в зоні АТО показує, що Україна виявилася неготовою до війни із зовнішньою агресією. Чому так сталося?

– Перш за все треба визнати, що всі 23 роки влада нищила армію. Це було масово, усвідомлено і цілеспрямовано. Згадаємо відмову від ядерного озброєння і підписання Будапештського меморандуму, який привів до ліквідації ядерного арсеналу України і суттєво послабив наш військовий потенціал. Росія, Великобританія і Америка виступили гарантами захисту України. А тепер ми маємо відкриту агресію з боку Російської Федерації: захоплено Крим та частину сходу України. Англія та США тим часом обмежуються стурбованістю...


Ще один фактор – строкова служба в армії перестала бути справою честі. Ні для кого не секрет, що попри загальне військове зобов’язання значний відсоток чоловіків при хорошому здоров’ї не служили у війську – купували довідки і все таке. Військова підготовка тоді перестала бути справою гідності. Сьогодні Україна в небезпеці. І в ряди добровольців стали ті, хто колись уникав армії. Послабила нашу боєздатність і корупція: зброя з військових арсеналів розкрадалась і розпродувалась по цілому світу. Військово-промисловий комплекс працював на екс-порт. Тобто найкращі зразки нової української високоточної зброї зараз мають передові країни світу, а ми – ні.

– Які кроки треба зробити, щоб відновити військову міць держави?

– Членство в НАТО – стратегічна мета України, що гарантуватиме нам безпеку на десятки років наперед. Але входження в НАТО не є справою на місяць-два. Поки триває війна, треба робити конкретні кроки:

По-перше, усі генерали й офіцерський склад армії мають невідкладно пройти перевірку на профпридатність!

По-друге, треба змінити підхід до формування особового складу учасників АТО. На Донбасі повинні воювати ті, хто має спеціальну підготовку і досвід.

По-третє, необхідно провести чистку чиновників вищого рівня, працівників МВС, СБУ, прокуратури та суддів. Кожен із них має пройти детектор брехні та працювати на державу, а не на свою кишеню!

Україна – держава на межі Європи і РФ, а тому знаходиться в зоні ризику. Маємо такого «доброго» сусіда, який зараз проявляє агресію, і ніхто не може гарантувати, що в майбутньому Росія знову не почне зазіхати на нашу територію.

– З «несумлінними» генералами і корупцією все ясно. А що Ви маєте на увазі, коли говорите про зміну системи формування особового складу?

– Поки триває процес із входженням у НАТО, ми можемо частково впровадити швейцарську систему формування військ. Принцип такий самий: загальне військове зобов’язання для чоловіків. Їхні військові не мають нарядів по кухні, а займаються конкретно військовою підготовкою. У разі чого, за 4 години після оголошення мобілізації 22-тисячна армія Швейцарії перетворюється в 630-тисячне військо. А через 4 дні за рушницю беруться 1,7 млн громадян. І всі вони – воїни резерву. За їхніми законами чоловіки до 32 років зобов’язані раз на рік пройти тритижневі військові збори, після 52-х – раз на три роки. Кожен резервіст має вдома зброю і весь боєкомплект до неї, а також три комплекти військової форми на різні сезони.

У кожному населеному пункті в Швейцарії є склади військової техніки, які постійно поновлюються. 20% державного бюджету Швейцарія витрачає на армію. Три століття ця держава зберігає нейтралітет і забезпечує мир в країні.

– Що зараз із батальйоном «Прикарпаття»?

– Бійці 5 батальйону сьогодні проходять бойове злагодження на Рівненському полігоні. Потім їх буде розприділено по різних батальйонах стрілецької бригади, яка зараз формується. Ця бригада отримає підсилення системами ПВО, бронетехнікою, артилерією, а також нові штатні розписи військової частини згідно з сучасними умовами ведення війни. І це правильно.

Періодичні випади преси на адресу батальйону «Прикарпаття» є необґрунтованими. По-перше, російські війська увійшли на територію України не 24 серпня, як зараз повідомляють, а ще день перед тим. І це відбулось якраз на місці розташування нашого батальйону. На одному блокпості нарахували 52 танки. Після масованого обстрілу командир батальйону прийняв дуже мудре рішення: вивести наших бійців у безпечне місце.

Єдина більш-менш серйозна зброя, яку мали наші солдати – ручні гранатомети. І коли військовий прокурор стверджує, що ними можна було відстояти позиції, то складається враження, що він насправді дуже далекий від армії. Ефективна дальність стрільби з ручного гранатомета – 300 метрів, а танка – 3 км. А на блокпост заїхали найсучасніші танки Росії, які мають активний захист.

– Як вирішується справа комбата 5 батальйону Віталія Комара?

– На один добровольчий батальйон хочуть списати увесь Іловайський котел, а провину
за цю трагедію намагаються перекласти на комбата Віталія Комара. Але ми не дали посадити його у в’язницю, постало все Прикарпаття. Коли ми з представниками батальйону поїхали в апеляційний суд у справі нашого комбата в Одесу, нас очікували 150 міліціонерів на чолі з полковником. Стало ясно, що влада все ж таки боїться патріотів. Постановою суду сума застави за Віталія Комара була зменшена до 60 тис. грн. і того ж дня ми забрали нашого комбата в Коломию. Клопотання головного прокурора про відсторонення командира «Прикарпаття» суд не задовольнив.

– Ви тримаєте зв’язок з нашими краянами в зоні АТО. Чого зараз вони найбільше потребують?

– На сході України ще у середині вересня були приморозки вночі. Зимову форму ще не видали. Недоліки тилової служби Міністерства оборони доводиться виправляти громаді. Ми вже півтора місяця підвозимо теплий одяг бійцям, але попри оголошене перемир’я зупинятися не можна. Адже військові тримають позиції і потребують нашої підтримки.

Немає коментарів:

Дописати коментар