У ніч з 13 на 14 червня при заході на посадку в аеропорту Луганська був збитий військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76. Серед загиблих випускник нашої школи №9 – коломиянин Олександр Козолій.
Він був старшим бортовим авіатехніком. Народився 29 травня 1984 року в м. Уссурійськ Приморського краю. Батько – також військовий, тому родина часто переїжджала з місця на місце. 1993 року сім’я оселилась у Коломиї, Сашко пішов у 3 клас Коломийської ЗОШ№9. Після закінчення школи вступив до Васильківського коледжу Військово-Повітряних сил України, де вчився 3 роки. Закінчив у 2004 році з червоним дипломом. За направленням потрапив у Запорізьку область, м. Мелітополь, у 25-у гвардійську військово-транспортну авіаційну бригаду. Служив у військовій ескадрилії на літаках ІЛ-76 у групі літаків та двигунів бортовим техніком. Тоді вступив на заочне відділення НАУ на факультет «Виробництво та ремонт повітряних суден та двигунів», який закінчив у 2009 році й отримав кваліфікацію третього класу. Того ж року одружився з коломиянкою Оксаною Кузнєцовою, теж випускницею школи №9. У 2012-ому у них народилася донечка Вероніка. З 1 березня 2014 року брав участь в АТО.
Загинув 14 червня 2014 року під Луганськом. На борту було ще 48 його побратимів, не врятувався ніхто…
Указом Президента України №543/2014 від 20.06.2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня» (посмертно). На позачерговій сесії Коломийської міської ради за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті України, жертовне служіння народові України присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коломиї» (посмертно).
Похований у Мелітополі на Новому кладовищі у братській могилі.
Спогади члена організації «ОВАЛ✈» Павла Коширця :
«Іл-76МД сам по собі цікава машина, тому на льотно-методичному зборі він привер нув найбільшу увагу. Нам вдалось поспілкуватись тільки з одним членом екіпажу – старшим борттехніком, старшим лейтенантом Олександром Козолієм.
Олександр відкрив нам борт, і ми по одному заходили в середину. З ним було цікаво спілкуватись, відповідав на всі питання, трохи нервував, можливо, через те, що було багато журналістів. Нам провели екскурсію по літаку, можна було посидіти на місці пілотів, відчути всю ту велич, якою керують ці люди. Коли повертались до виходу, нас зустрів Олександр. Говорили і про два збиті гелікоптери під Слов’янськом. Олександр розказував, що стріляли професійно. Хто б міг подумати, що скоро їх чекає така сама доля. По обличчю було видно, що їм неприємно про це згадувати, тому я вирішив запитати про надійність самого літака.
Спитав, що буде з людьми всередині літака, якщо борт розгерметизується. На це Сашко Козолій відповів, що в них є кисневі маски, і показав їх. На запитання, чи були такі випадки, він посміхнувся і сказав: «Ні, не було, тут дуже надійні системи».
Ось так мені запам’ятався цей борт і один із членів екіпажу. Через три дні Іл-76МД з бортовим номером 76777 полетів на Старокостянтинів, мені дуже шкода, що я не побачив, як він відлітає, особливо зараз, коли я знаю, що його вже немає...»
Немає коментарів:
Дописати коментар